Як живуть восени
у обіймах вини
ніхто не виграв
щорічної війни
Так живуть на землі,
коли листя летить
куди – чи знає?
туди, де не болить…
Пр1.:
А ТИ ДИВИЛАСЬ В НЕБО, А ТИ КАЗАЛА: «ЩЕ»
Я МАЙЖЕ ВТРАТИВ ХИСТ РЕЧЕЙ МІНЯТИ ЗМІСТ
НЕМА ВИНИ, КОЛИ СВІТИ ЗНИКАЮТЬ ВОСЕНИ
Як живуть восени
без грошей на вино
червоні плями
розквітнуть все одно.
Як живуть на землі,
коли вітер мовчить
про що – чи знає?
про те, як не болить
Пр2, 3.:
ТИ ТАК ДИВИЛАСЬ В НЕБО, ТИ ТАК БЛАГАЛА: «ЩЕ»
ТА ХТО НЕ ВТРАТИТЬ ХИСТ РЕЧЕЙ МІНЯТИ ЗМІСТ
НЕМА ВИНИ, КОЛИ СВІТИ ЗНИКАЮТЬ ВОСЕНИ
Є у людей манера ця –
На друзки розбивать кохані серця
що ти лишаєш по собі, по собі
руїни в пустці і журбі
Як живуть восени
між небесних доріг
хто піде далі
хто лишиться торік
Як живуть на землі,
коли пам’ять летить
куди – чи знає?
туди, де не болить.
Очі глузливі, очі пусті – бачу навколо.
Очі зрадливі. В цьому житті більше ніколи.
Рвати це коло сплетених рук, рватись назовні.
І через край розплескатись у звук. Криком я повний!
це легше слів, це глибше снів
ти те ще я не зрозумів
ти те ще я не зрозумів
ти те ще я не зрозумів
ти недоторкана земля
ти біль та ненависть моя
ти недоторкана земля
ти біль та ненависть моя
